full screen background image

День першокурсника 2014

БІЛЬШЕ ФОТО ТУТ!!! 

Перші кроки у доросле студентське життя завжди непрості. І так важливо розуміти, що тебе чекають, тебе підтримують не лише рідні, друзі, викладачі в університеті, а й старшокурсники. Ті, хто радо зможуть відповісти на всі твої питання, допомогти знайти потрібну аудиторію, підняти твій дух і посилити твоє бажання навчитися…

Два місяці на адаптацію та звикання до самостійності і ось, нарешті, 6 листопада у стінах Актової зали Жовтого корпусу прозвучали такі довгоочікувані слова Клятви першокурсників. Студентський парламент Інституту влаштував не просто урочисту посвяту, а по-справжньому  душевне, чисте свято для найталановитіших, найяскравіших студентів першого року навчання. Феєрверк талантів, який вибухнув у невимушеній атмосфері полонив серця кожного, хто був присутній у залі. Легкий гумор про студентські будні від Доценка Євгена, Филь Катерини та Буйніцького Владислава ідеально поєднувався з різноманітними номерами першокурсників. Основною була тема боротьби: як нації загалом, так і кожного з нас, «адже головне те, що всі ми – українці! Та ще й такі талановиті і креативні!».

 

Відкривали концерт енергійні україністи, які обіграли в танці відому українську пісню про Петруся. Танець підняв настрій усім присутнім та став запальним початком незабутнього свята. Наступною виступала Владислава Коба з чудовою піснею японською мовою про дівчину-весну, яка співає про своє вічне кохання до парубка. Далі естафету талантів перехопили дівчата з новогрецької групи, продемонструвавши, що за допомогою чашок можна не лише пити чай чи каву, а й задавати ритм та створювати музику, втілюючи в життя флешмоб-відео, що поширилося  останнім часом в Інтернеті під назвою «Cups». Після них красива молода пара зі спеціальності «Німецька філологія», Вікторія Азарова та Богдан Орел станцювали танго настільки пристрасно та незабутньо, ніби востаннє, так, ніби дівчина проводжає коханого на війну. Ліричну тему підхопила Паула Щербатюк з ніжною піснею «Say something», яку доповнив чутливий контемп від чарівної філософа-політолога Лізи Скоробрещук, також студентки КНУ. Вершиною емоцій, таким, що змусив плакати усю залу, став вірш-лист солдата на фронті до рідної матері, виконаний під супровід фортепіано.

 

 

Інсценування вірша неймовірно талановитими першокурсниками-фольклористами під акомпанемент фортепіано розчулило до сліз усіх, змусивши згадати про необхідність боротьби: не тільки фізичної, а й емоційної, ментальної, духовної, згадати про тих, завдяки кому ми живемо, кому ми вдячні за наше «сьогодні»… Юлія Матюненко з піснею «Running» дала нам зрозуміти, що не треба втікати в реальності, треба жити, розвиватися, творити, ніколи не забуваючи, хто ми є. Завершальним номером у калейдоскопі талантів став танець студентів спеціальності англійського перекладу, які, поєднавши українську народну пісню з англійською, створили таке собі фінальне попурі в черговий раз підкресливши, що українська душа наповнена як ніжністю, так і драйвом.

Тож коли всі пісні було доспівано, танці станцьовано, сміх порозливався залою, а сльози витерто з облич, усі першокурсники урочисто виголосили «Клянемось» і нарешті видихнули з полегшенням – все, офіційно студенти,а  Григорій Фокович традиційно побажав успіхів і натхнення.

Наостанок від себе, як від організатора концерту хотіла б додати, що цього року наші «першачки» справді не лише невимовно талановиті, а й по-справжньому свідомі патріоти і я дуже сподіваюся, що цей вогник креативності, ініціативи та прагнення до саморозвитку не погасне, а лише розростеться в їхніх серцях.

Голова культурно-мистецького відділу СПІФ,

Атлас Аліна

БІЛЬШЕ ФОТО ТУТ!!! Дякуємо за фото Наталії Рубанік.