full screen background image

«Професія сценариста – вічна»

24 квітня в рамках профорієнтаційного курсу «ПроLife» учасникам проекту прочитала лекцію відомий кіносценарист Олена Тєрєшкова

Ознайомлення творчої молоді з кінодраматичним мистецтвом сценарист з 10-річним стажем Олена Тєрєшкова почала з екскурсу в історію цього явища.

- Спочатку кіно було атракціоном, розвагою. Типовим для того часу є епізод з дядечком, який тримає один кінець шлангу й не може зрозуміти, чому не тече вода. З іншого боку шланг затискає його небіж. Кумедна ситуація створюється, коли хлопець відпускає шланг й вода струменем б’є по чоловікові. Згодом кіноісторії посерйознішали, стали життєвими, в них з’явився конфлікт.

З появою великого кіно ним зацікавилися меценати, які жадали знати сюжет фільму до першого показу. Саме тоді режисери почали наймати письменників, які могли б просто й цікаво писати сценки до кінокартини.

- Робота письменника й сценариста дуже схожа. Це як звичайні танці й танці на кризі: однакові рухи й інструменти, проте різні умови праці.

Професія кінодраматурга є самобутньою й потребує спеціального навчання, яке, на жаль, в Україні здобути майже неможливо через відсутність навчальних закладів. Наприклад, в Києві таких спеціалістів готує лише один виш - Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (в групах по 5-7 студентів). Ще однією важливою перешкодою на шляху опанування фаху сценариста є відсутність надрукованих й оприлюднених сценаріїв, які можна було б аналізувати й брати за зразок. Доводиться шукати їх через знайомих, зітхає лектор.

Крім бажання стати сценаристом, каже Олена Тєрєшкова, до цього має бути схильність.

- Ви повинні отримувати задоволення від процесу створення історій. До речі, саме завдяки вродженим бажанням людини розповідати й слухати різноманітні історії професія сценариста – вічна.

Олена радить посилено займатися самоосвітою, читати книжки з сценарного мистецтва, яких зараз в інтернеті можна знайти безліч. Проте найбільший досвід, звісно, можна отримати в «польових умовах».

- Треба багато писати й показувати свої сценарії досвідченим людям. Вчитися можна починати на багатосерійних проектах, адже це можливість попрацювати в команді з професійними кінодраматургами.

Серед інших специфічних знань, які обов’язково має засвоїти сценарист професійного рівня – це психологія. Олена Тєрєшкова також на певному етапі роботи зрозуміла, що без фахових консультацій психолога (як альтернативи лекцій з психології) вже не обійтися.

- Я розпитую у спеціаліста про нюанси поведінки людей в різних ситуаціях. Адже глядач має вірити в те, що відбувається на екрані. Його обманювати не можна.

Важливою умовою обрання професії сценариста є любов до кіно й вміння його аналізувати. А ще – ділитися своїми думками з приводу кінострічок на різних форумах, у соцмережах. Це дозволяє розширити свій глядацький світогляд й навчитися висловлювати власні враження.

- Треба спокійно ставитися до того, що втілений режисерами на екрані ваш сценарій починає окреме життя й відчужується від вас. Це не книжка, яку написав письменник і його ім’я завжди згадується як синонім до твору. Про своє «дітище» сценарист має забути відразу після того, як продасть його замовнику. Крім того, не варто сподіватися, що ваше ім’я буде згадане одразу після кінцевого кадру фільму. Якщо пощастить, у передостанньому рядку в титрах його розмістять дрібним шрифтом.

За словами Олени Тєрєшкової, ситуація з кінопродукцією українського виробництва дуже складна через відсутність фінансування. Тому вітчизняні сценаристи в переважній більшості випадків приймають замовлення з Росії. Це й пояснює те, що 98% замовних текстів і в результаті фільмів – російськомовні. Вони орієнтовані на продаж в країни пострадянського простору. Ті 2%, які призначені для українського телебачення – зазвичай є адаптаціями закордонних проектів.

Крім мовного питання, українського сценариста турбує ще й проблема продажу свого продукту:

- Це не пиріжки, які всі люблять. Ваші 90 сторінок сценарію потрібні мало кому. Більше того, якщо за кордоном у сценаристів є свої агенти, які пропонують їхні сценарії потенційним замовникам, то в Україні це явище лише починає зароджуватися. Натомість велику роль у нас відіграють редактори, яких наймають продюсери для прочитання, оцінки й доопрацювання сценаріїв.

Насамкінець Олена Тєрєшкова на прохання аудиторії розповіла про власні джерела натхнення й запобігання вигоранню, якого майже не уникнути в творчих професіях.

- Я дивлюся гумористичні фільми і серіали, намагаюся читати хороші книги. А взагалі після важких і довгострокових проектів треба робити піврічний відпочинок. Це допомагає віднайти сили й творчу енергію.

Текст: Анна Мукан,
Фото: Валерій Попов